16/09/2026
Я давно люблю дві відпустки на рік. І, здається, точно знаю, звідки це взялося. ☀️✈️
Коли я тільки виїхала з України, туга за домом була неймовірно сильною. Щоб розтягнути відчуття свята й не прощатися з рідними на цілий рік, я вигадала хитрість: ділити місячний відпочинок навпіл. Два тижні поїздки — пауза на роботу — і знову очікування наступних двох тижнів.
Так, це було дорожче. Але передчуття дороги, зустрічей та повернення ніби подвоювалося!
Раніше це були травень і серпень. Тепер — липень і кінець вересня. Змінюємося ми — змінюються й наші маленькі традиції.
А ще останніми роками в мене з'явилася особлива ритуал-традиція: проводити свій день народження в новому місці.
Уповільнитися й побути наодинці зі своїми думками.
Не тому, що я не люблю компанії чи свята з близькими. Навпаки.
Просто мені важливо мати хоча б один день на рік, щоб нікуди не поспішати й дуже тихо прислухатися до себе:
Що мені справді хочеться побачити просто зараз?
У кав'ярні з яким виглядом посидіти?
Який новий смак спробувати?
Ми звикли отримувати щирі побажання від інших. Але мені здається не менш важливим мати час, щоб почути власні. 🫶
Мабуть, саме за це я й люблю подорожі. Вони відкривають не лише нові точки на карті, а й дають можливість зустрітися з собою — справжньою, оновленою та спокійною. 🌿✈️
Вереснева відпустка чи літній липень — що б обрали ви? 😉