20/01/2025
Поки я ходила з думкою, що все котиться під хвіст собачий чи котячий, то вже який вам до вподоби. Трошки вдаватись до саморефлексій корисно. Копнула галерею, і наче тим самим починала забивати цвяхи в трумло, але такаааа оп, і нєєє.
Сонце засвітило…
Метелики затріпотіли…до речі карта приватівська теж сколихнулась і навіть почала вищати, щось таке
«Дурепааа грошей я не маююю! Чуєш?»
Але хто ж би то слухав? Правильно ніхто!
Скільки того життя? Йбне трошки сильніше і ближче і вже не буде. Оптимістичненько так нічого не скажеш. Пробачте, рятуюсь гумором. Чорним.
І надихнула я себе на щось нове, або забуте старе. Не знаю чи на довго. Бо поки з телефону звучало щось веселеньке, а я прибирала, бо на Галичині прийнято неділеньку стрічати в чистій хаті. Направду дурю, стрічайте як хочете, якщо втомились, то ляжте одпочиньте. Бо ж памʼятаймо скільки того життя?
Я просто натхнення мала.
Так от.
Поки було туць туць, гоп ця, дриб ця о цяця. То я вже бачила як досягаю нових висот.
А потім, таккк, чіккк піккк і Квітка Цісик
Ой вершеее мій вершеее, мій зеленеее вершеее. Уж мііі таккк не будее…
І всьооо, я вже сиджу і думаю, горить сарай то най горить стодола, і сама сплакнула. Ну ясно що вже момент мега популярності втрачено. Знову беру цвяхи й гачу що доху по кришці… але так лягла полежала, зʼїла тарта від Куска торта. І знаєте, попустило. Знову почала мізками ворушити, рахувати скільки, що і до чого. Ще б колєґу колєґи знайти там де треба, і було б фантастично😂
Тому, прошу схрестити пальці на ногах та промовити…
Чари бари окуляри прошу Кусок торта всесвітньо відомим стати!
Ну і все, готово…
А я пішла далі працювати! цьомки…