24/03/2022
Місяць тому війна не лишила нам навіть змоги заїхати в останній раз на нашу пивоварню щоб взяти з собою щось найважливіше. Ми покинули Харків в пошуках мирного життя для наших сімей на заході країни із надією на те що буде змога повернутись і доробити всі ті покинуті справи. Тут на заході країни дещо дивним буває мати повітряну тривогу і не відчувати її наслідків спинним мозком, у Харкові ми не мали сигналу тривоги, але знали коли вона настає. Черги і пусті полиці у магазинах та комендантська година о шостій. Я бачив як люди планують свій день зпозаранку щоб встигнути знайти харчі та ліки до 11ої бо потім на вулицях небезпечно. Харків платить високу ціну за оборону міста і тим не менш дуже багато людей шукають собі якусь роботу чи волонтерять, аби тільки не сидіти на місці. Чим більше я згадую часи проведені вдома тим більше я не розумію як можна відбирати роботу у власних громадян відносно мирного Львова, тим паче роботу закладів громадського харчування які в першу чергу виконують рекреаційну функцію в умовах війни та інформаційного перевантаження. Я розумію коли обмеження мають регулятивний характер але коли має місце сувора заборона без підстав я не розумію.
Я, як підприємство, яке через наступ російських військ на рідне місто, перестало функціювати, не можу збагнути чому ви власноруч припинили діяльність багатьох ще існуючих підприємств малого пивоваріння та сфери громадського харчування у Львові!
This make no sense!
Андрій Садовий люди просять!
Львівська міська рада
І наостанок, покидаючи власну справу у рідному місті ми мали змогу заплатити по всім податковим зобов'язанням що мали на той момент, я щиро бажаю вам щоб всі ваши підприємці мали таку саму змогу та бажання яка була в нас в останній день у Харкові.